Цифрові кочівники змінюють ринок – цифри, а не враження
У глобальному контексті кількість людей, які називають себе цифровими кочівниками, досягла рівня, який уже неможливо ігнорувати.
За оцінками 2025 року, близько
35 мільйонів людей у світі живуть незалежно від місця проживання
(джерело:
everki.com).
Значна частина з них — у віковій групі 30–39 років (приблизно 47%) і має високий рівень освіти — майже 90% мають вищу освіту
(джерело:
localyze.com).
Для Європи це означає появу нової категорії тимчасових мешканців, які шукають довші періоди проживання, але не обов’язково тривалі зв’язки з місцевим ринком.
У Хорватії після запровадження спеціального режиму для цифрових кочівників зафіксовано помітне зростання інтересу.
До січня 2021 року було подано
1 393 заявки на візу цифрового кочівника
(джерело:
dnacroatia.com),
тоді як деякі джерела повідомляють, що до 2024 року було видано понад
3 700 дозволів — зростання приблизно на 45% порівняно з попереднім роком
(джерело:
visa-digital-nomad.com).
Це зростання підтверджує наявність попиту, але не його стабільність. Перебування обмежене в часі, а мотивація здебільшого професійна, а не резидентська.
Істрія реагує на цю тенденцію, але дані залишаються обмеженими. Приклади таких ініціатив, як
«Gourmet Getaway – Workation & Workshops»
у центральній Істрії та платформа
liveandwork.central-istria.com,
показують, що регіон намагається позиціонувати себе як напрямок для дистанційної роботи.
Однак конкретні дані щодо середньої тривалості перебування, орендних цін і частки цифрових кочівників у загальному туристичному потоці
не публікуються систематично. Факт, що Істрія має хорошу інфраструктуру, безпеку та близькість до Італії, не є достатнім без прозорої статистики
(див. аналітичну записку IOM за 2024 рік:
IOM).
На рівні ЄС понад
40 країн і юрисдикцій у 2024–2025 роках пропонують різні типи віз або дозволів на проживання для дистанційних працівників
(джерело:
EY – Global Immigration & Digital Nomad Index).
Це ставить Істрію та Хорватію в конкурентне середовище — Португалія, Іспанія та Греція вже кілька років активно приваблюють цю групу,
розвиваючи коворкінги та запроваджуючи зрозумілі податкові моделі. Якщо пропозиція інших країн ширша,
частина цієї мобільної робочої сили переміститься туди, де інфраструктура та правове середовище більш передбачувані.
Що стосується ринку нерухомості, наслідки можуть бути двоякими.
Збільшення кількості цифрових кочівників може тимчасово підвищити ціни на довгострокову оренду
та збільшити попит на квартири та будинки з надійним інтернетом, робочим простором і близькістю до міських центрів (Пула, Ровінь, Пореч).
Однак цей попит
сезонний і нестабільний.
Одне з досліджень показує, що
79% кочівників залежать від стабільних технологій, а
73% постійно інвестують у підвищення кваліфікації
(джерело:
pumble.com).
Іншими словами, вони очікують вищого стандарту, ніж середній турист. Власники, які інвестують у цей сегмент,
повинні враховувати вищі витрати на облаштування та те, що перебування зазвичай триває 1–3 місяці, а не цілий рік.
Хорватська віза для цифрових кочівників дозволяє перебування до 12 місяців для осіб, які працюють на іноземних роботодавців і відповідають вимогам щодо доходу
(джерело:
nomadsembassy.com).
Однак у 2025 році оголошено про посилення перевірок доходів і вимог до документів, що скорочує кількість осіб, які можуть залишатися довше
(джерело:
travelandtourworld.com).
Це означає, що ринок нерухомості не може розглядати цю групу як стабільне джерело доходу, а лише як додатковий, але мінливий сегмент.
Для агентств і інвесторів послання очевидне: інтерес існує, але його потрібно оцінювати на основі даних, а не очікувань.
Без публічної статистики про кількість кочівників, які реально проживають в Істрії понад 90 днів,
без даних про структуру оренди та податкову політику,
інвестиції в «дружню до кочівників» нерухомість несуть ризики.
Сам тренд не є гарантією прибутковості — особливо в регіоні, де короткостроковий туризм досі забезпечує більшу частину доходів.
